Український ІТ-ринок у 2025 році виглядає парадоксально. З одного боку, це одна з небагатьох галузей, яка не просто вистояла у війні, а й продовжує рости, залишаючись критично важливою для економіки країни. Аналітика DOU за перше півріччя 2025 року показує: кількість вакансій відчутно зросла, попит на молодих спеціалістів і фахівців зі штучного інтелекту б’є рекорди, а конкуренція за вакансії найнижча за останні два роки. При цьому галузь загалом демонструє стійкість і здатність адаптуватися до умов повномасштабної війни, залишаючись «опорою» для економіки.

З іншого боку, сама професія розробника стрімко змінюється. Генеративний ШІ, Copilot-подібні інструменти, автоматизація рутинних задач – усе це вже не «футурологія», а щоденна практика. У 2024–2025 роках дослідження показують, що 70–90% компаній уже інтегрують ШІ в розробку, а значна частина інженерів щодня покладаються на такі інструменти у своїй роботі.

Тож логічне питання: чи варто сьогодні взагалі входити в ІТ? І якщо так, то з якою мотивацією? В цій статті ми, команда Interlink, Черкаси чесно пояснимо, як ми дивимося на вхід у професію в 2025 році, на що звертаємо увагу при відборі інтернів і чому готові інколи віддати перевагу вмотивованому новачку, а не вигорілому «мідлу».

Покоління, яке народилося всередині ІТ-інфраструктури

Якщо на початку 2000-х шлях у програмування часто починався з «чуда»: у домі вперше з’явився комп’ютер, хтось дав диск з Turbo Pascal чи Visual Studio, хтось показав, як працює перший сайт – це виглядало як магія. Ця магія й запускала внутрішній інтерес: «Як усе це працює всередині?».

Молоді люди, які заходять у професію сьогодні, виросли в іншій реальності. Смартфони, планшети, ноутбуки, Smart TV, хмарні сервіси – усе це було з ними з дитинства. Вони не «побачили» технології – вони в них народилися.

Це змінює тип інтересу. Якщо для попереднього покоління комп’ютер був чимось новим і незвичним, то для нинішнього – це побутовий предмет, щось на рівні електрики чи води. Тому справжнє питання вже не «чи подобається тобі комп’ютер», а «чи хочеш ти розібратися в тому, що ховається за звичними для тебе інтерфейсами?».

Ми бачимо при відборі інтернів дві принципово різні категорії кандидатів.

Перша категорія – люди, які живуть у технологічному середовищі, але сприймають його як «фон». Вони комфортно користуються застосунками, люблять гаджети, але їхня цікавість закінчується рівнем користувача. Їхня мотивація піти в ІТ – здебільшого про гроші, віддалений формат, можливість виїхати за кордон, умовний «статус ІТшника».

Друга категорія – люди з поглибленим інтересом до звичних речей. Вони ставлять незручні запитання: чому застосунок працює так повільно, як реалізована синхронізація між пристроями, що відбувається на бекенді в момент натискання кнопки «Send». Вони можуть почати з простого pet-проєкту, розібратись у тому, як працює API у їхньому улюбленому сервісі, чи написати своїй грі елементарну фізику. Оце і є те «зерно» інтересу, про яке ми говоримо.

У 2025 році, коли ІТ стало повсюдним, саме глибина інтересу відрізняє майбутнього інженера від просто досвідченого користувача. Це особливо важливо в країні, яка воює: у нас немає розкоші витрачати роки на кар’єру «за інерцією».

Чому ми вже не говоримо всім підряд: «Іди в ІТ, не прогадаєш»

Ще десять років тому порада «подивись у бік ІТ» звучала майже як універсальний рецепт. Тоді професія була більш прогнозованою: ти вчишся програмувати, ростеш від джуна до міда, від міда до сеньйора, далі – техлід, архітектор, менеджер або власний продукт. Ланцюжок був зрозумілий.

У 2025 році ця картинка вже не працює так просто.

По-перше, через ШІ. Генеративні моделі вже сьогодні беруть на себе значну частину рутинної роботи: автогенерацію коду, рефакторинг, написання тестів, документації. У деяких задачах розробник реально стає більш схожим на редактора й системного дизайнера, а не на людину, яка «вручну» пише кожен рядок. Це не означає, що професія зникає, але означає, що її форма змінюється.

По-друге, з’явився феномен так званого vibe-coding. Це коли людина вкидає у ШІ-асистента нечіткий опис «ну типу зроби мені ендпоінт для…», отримує на виході досить переконливий на вигляд код і, не занурюючись, несе його в прод. Останні дослідження показують, що до половини такого коду може містити вразливості, навіть якщо він виглядає «production-ready». Це створює новий клас ризиків і для продукту, і для кар’єри розробника, який не розуміє, що саме він віддає в продакшн.

По-третє, ми бачимо загальну турбулентність ринку. Війна, глобальні кризи, перерозподіл аутсорсу, зміщення фокуса з «дешевої робочої сили» до експертизи й продуктового мислення – усе це робить шлях у професію менш лінійним, ніж це було до 2022 року.

Саме тому ми сьогодні набагато обережніше ставимося до рекомендації «зайди в ІТ, не помилишся». Чесна позиція така: немає жодних гарантій. Професія ще не стабілізувалась у новій реальності. Ми перебуваємо всередині процесу, і ніхто – чесно ніхто – не може сказати, як саме виглядатиме роль розробника через 10–15 років.

Але ми точно знаємо одне: людям без внутрішнього інтересу й готовності постійно переосмислювати свою роль у цій системі буде боляче, нудно й, швидше за все, безуспішно.

Що для нас важливіше за знання на старті

У Interlink ми сьогодні готові брати інтернів навіть у непрості часи. Але ключовий фільтр при цьому – не стільки знання, скільки мотивація.

Ми не шукаємо «лояльність» до компанії – це окрема тема для корпоративних жартів в ІТ. Лояльність без інтересу не дає результату. Нам потрібен саме інтерес, тому що інтерес – це завжди про напрямок енергії. Якщо людині справді цікаво, як працюють системи, вона готова витрачати свій час і ресурс на:

• вивчення нового стеку, а не тільки того, що «просять у вакансіях»;
• розуміння причин дефектів, а не механічне закривання тікетів;
• читання документації, сорців, стандартів, а не тільки перегляд відео з курсів;
• рефлексію над тим, як вона працює і де може вирости.

Якщо ж у людини немає внутрішньої енергії й бажання вкладатися, ніяка зарплата, корпоративи чи офіс з гарною кавою цього не компенсують. Ми, як компанія, краще візьмемо інтерна з «голими» базовими знаннями, але сильним інтересом, ніж умовного мідла, який уже вигорів, не хоче вчитися й сприймає професію як «пересидіти до пенсії».

Це не романтизм. Це прагматичний висновок із багаторічної роботи з командами: мотивована людина за 2–3 роки здатна пройти шлях, який формально «досвідчений» спеціаліст не проходить за п’ять, бо давно перестав вкладатися.

Мотивація в умовах війни: навіщо взагалі йти в ІТ?

Окремий, складний пласт – мотивація молодих людей в умовах повномасштабної війни. Ситуація, коли тобі 17–22, ти живеш у країні, яка воює третій рік, і тобі потрібно обирати професію – це не про «модний ринок», це про відповідальність і виживання.

Спробуємо чесно розкласти, які мотивації ми бачимо у кандидатів і які з них, на наш погляд, життєздатні.

Є мотивація «вийти на хорошу зарплату й підтримувати родину» – вона абсолютно нормальна і здорова. ІТ реально дає можливість заробляти вищий за середній рівень доходу, платити податки, донатити на армію й волонтерство. В цьому сенсі вибір ІТ – цілком прагматичний внесок у стійкість країни.

Є мотивація «отримати можливість релокації». Вона теж реальна: українські спеціалісти працюють з глобальними компаніями, а частина має можливість переїзду. Але якщо це єдина мотивація – без інтересу до самої професії – людина застрягне десь між нескінченними курсами, напівзрозумілими pet-проєктами й фрустрацією від конкуренції.

І є мотивація «мені реально цікаво, як це все працює». Оце та база, на яку можна накладати всі інші причини. Якщо інтересу немає, війна лише підсилить відчуття безсенсовності вибору: вчитись важко, ринок нестабільний, майбутнє туманне. Якщо інтерес є, саме ІТ може стати тим місцем, де ти поєднуєш особистий розвиток, фінансову стабільність і внесок у країну (від продуктових рішень для оборони до кібербезпеки й відбудови економіки).

Чому ми шукаємо інтернів в Україні, і як студенту або початківцю приєднатися до Interlink

Ми активно запрошуємо студентів, молодих фахівців, випускників технічних спеціальностей та всіх, хто хоче розпочати шлях у програмуванні в Україні — особливо в Черкасах, де знаходиться наш офіс і де працює велика частина команди.

Інтернатура Interlink — це можливість побачити справжнє IT зсередини: командні процеси, реальні задачі, живу розробку без прикрас і маркетингової закадрової магії. Ми шукаємо не «ідеальних» кандидатів. Нам важливий інтерес, здатність вчитися, бажання докладати зусилля та готовність пройти шлях інженера, а не тільки написати кілька pet-проєктів для резюме.

Щоб податися на інтернатуру, достатньо одного кроку:
надіслати нам листа з вашою мотивацією на нашу корпоративну адресу.

Нам не потрібні пафосні презентації або «ідеальне резюме». Напишіть чесно:

• чому вам цікаве програмування,
• чому хочете приєднатися саме до нас,
• що вже пробували,
• над чим хочете працювати далі.

Ми розглядаємо кожну заявку персонально.

Ціль цього напряму проста: створювати можливості для зростання в Україні, у реальному українському IT, у Черкасах, у наших командах.