Як ми розв’язали задачу, яка не мала технічного рішення

Ми в ІнтерЛінк створювали систему бронювання сервісів із можливістю миттєвої купівлі. На перший погляд, задача здавалася типовою. Проте з перших же спроб стало очевидно: стандартний підхід не спрацює.

Чому так складно просто «забронювати»

Щоб підтвердити замовлення, потрібно виконати послідовно декілька кроків:

  • перевірити, чи доступний сервіс на обране клієнтом вікно часу (3 секунди),
  • забронювати його у провайдера (5 секунд),
  • провести оплату на наш рахунок (5–10 секунд),
  • підтвердити бронювання у провайдера (ще 5 секунд).

У найкращому випадку — 18 секунд. У реальному світі — ближче до 25.

Коли ми завершили базову реалізацію, з’ясувалося: прискорити цей процес технічно неможливо. Ми перепробували варіанти оптимізації, розглядали зміну послідовності дій, але кожен альтернативний сценарій або створював фінансові ризики для нашої компанії (наприклад, оплачувати замовлення до бронювання), або ламав логіку бізнесу.

Коли проблема не в швидкості, а в тиші

На етапі брейнштормів команда зробила важливе спостереження: користувачі рідко обурюються самою тривалістю процесу. Проблема — у відсутності зворотного зв’язку. Якщо система просто показує повідомлення типу “Booking is in progress…” і нічого більше не відбувається — користувач втрачає довіру. А отже — і покупку.

Це стало поворотним моментом. Ми переформулювали задачу: нам не потрібно пришвидшувати процес, якщо ми зможемо зробити його зрозумілим і передбачуваним.

Прозорість як інструмент довіри

Ми змінили інтерфейс і розбили процес на чіткі етапи з миттєвою зворотною реакцією:

  • Перевіряємо доступність часу — Ура, час доступний.
  • Бронюємо сервіс — Супер, бронь підтверджено.
  • Проводимо оплату — Чудово, гроші отримано.
  • Оформлюємо підтвердження — Готово, усе працює.

У підсумку той самий технічно складний і довгий процес перетворився на спокійний, зрозумілий і приємний досвід для користувача. Ніхто не скасовував купівлю. Ніхто не жалівся. А ми — не ризикували нічим.

Що варто винести з цього кейсу

Користувачі не проти чекати — якщо

Читати далі


Історія зародження ІТ в Черкасах

Як все починалось

Перші ПК в Черкасах почали з’являтися у великих компаніях, таких як Азот та Фотоприлад на початку 1980-х років. Нові верстати з ЧПУ були останнім словом техніки і були чимось на кшталт чуда. Програмісти тих часів вважалися як мінімум вченими і працювали з перфокартами. Практично ніякої комп’ютерної літератури на той час не існувало і базову інформацію про програмування звичайним обивателям можна було почерпнути лише з журналу “Наука та Життя”. Та навіть таким статтям відводили 2-3 сторінки (наприклад список команд сучасної тоді мови програмування Basic). Роль комп’ютера зазвичай зводилася до найпростіших операцій та навчання програмуванню. Мережі були великою рідкістю. Про комп’ютерні класи в школах ніхто не чув, а придбати комп’ютер додому було великою розкішшю, та й користь від такої покупки була сумнівна. Любителі могли торкнутися програмування, використовуючи програмовані калькулятори. 

СССР, середина 80-х. Починається перебудова. Військові заводи в рамках конверсії починають масово переходити на виробництво товарів народного споживання. Горбачов особисто керує крупними проектами та відправляє своїх людей (наприклад Рауфа Аблязова) у різноманітні регіони союзу. Так у Черкасах зароджуються два ключових підприємства, які створять передумови для розвитку ІТ індустрії – це завод Ротор та НДІ Аккорд. В Черкаси разом зі своїми сім’ями переїздять цілі колективи спеціалістів з Москви та Ленінграду. Вони налагоджують виробництво комп’ютерів ZX-Spectrum під назвою Робік (Ротор), які на той час продаються в єдиному місці в Черкасах – Будинку Торгівлі. Ці ж самі спеціалісти в майбутньому і почнуть розробку ПЗ (Аккорд) для різноманітних потреб. 

Читати далі