Багато хто думає, що завдання програміста закінчується на рядках коду. Але насправді кінцевий користувач ніколи не бачить цього коду — він взаємодіє з інтерфейсом. І від того, наскільки цей інтерфейс зрозумілий, зручний і привабливий, залежить успіх усього продукту.
Відомий бізнес-консультант Том Пітерс писав, що вже у зрілому віці усвідомив власний пробіл: йому бракувало розуміння дизайну. Саме тоді він почав вивчати книги з візуальної культури й дизайну, щоб заповнити цю прогалину. Його досвід доводить просту істину: розуміння дизайну — це навик, який можна і потрібно прокачувати на будь-якому етапі кар’єри.
Надивленість як професійний інструмент
Розробники часто працюють із шаблонами: типовими бібліотеками, UI-компонентами, фреймворками. Але щоб створювати справді якісний продукт, важливо бачити більше. Надивленість — це коли ти знайомий із багатьма різними системами, інтерфейсами, способами взаємодії користувачів із програмами. Чим ширший цей досвід, тим багатшими стають твої власні рішення.
Це схоже на словниковий запас у мові: чим більше слів ти знаєш, тим точніше можеш висловити думку. У випадку дизайну — чим більше інтерфейсів ти бачив і аналізував, тим якісніше можеш запропонувати власний варіант.
Красиві картинки проти реальних інтерфейсів
Сьогодні в інтернеті легко знайти сотні яскравих скріншотів інтерфейсів — здається, що дизайнери змагаються, у кого робота вийде більш ефектною та привабливою. Але важливо розуміти: не всі ці картинки є справжніми робочими системами. Часто вони створені винятково для того, щоб справити враження, а не вирішувати реальні завдання користувача.
Коли розробник формує свій смак лише на основі таких прикладів, виникає ризик плутати естетику з функціональністю. У програмуванні існує термін bad smell — “поганий запах коду”, коли код виглядає структурно невдало чи потенційно проблемно. Те саме можна сказати й про інтерфейси. Якщо