Як все починалось
Перші ПК в Черкасах почали з’являтися у великих компаніях, таких як Азот та Фотоприлад на початку 1980-х років. Нові верстати з ЧПУ були останнім словом техніки і були чимось на кшталт чуда. Програмісти тих часів вважалися як мінімум вченими і працювали з перфокартами. Практично ніякої комп’ютерної літератури на той час не існувало і базову інформацію про програмування звичайним обивателям можна було почерпнути лише з журналу “Наука та Життя”. Та навіть таким статтям відводили 2-3 сторінки (наприклад список команд сучасної тоді мови програмування Basic). Роль комп’ютера зазвичай зводилася до найпростіших операцій та навчання програмуванню. Мережі були великою рідкістю. Про комп’ютерні класи в школах ніхто не чув, а придбати комп’ютер додому було великою розкішшю, та й користь від такої покупки була сумнівна. Любителі могли торкнутися програмування, використовуючи програмовані калькулятори.
СССР, середина 80-х. Починається перебудова. Військові заводи в рамках конверсії починають масово переходити на виробництво товарів народного споживання. Горбачов особисто керує крупними проектами та відправляє своїх людей (наприклад Рауфа Аблязова) у різноманітні регіони союзу. Так у Черкасах зароджуються два ключових підприємства, які створять передумови для розвитку ІТ індустрії – це завод Ротор та НДІ Аккорд. В Черкаси разом зі своїми сім’ями переїздять цілі колективи спеціалістів з Москви та Ленінграду. Вони налагоджують виробництво комп’ютерів ZX-Spectrum під назвою Робік (Ротор), які на той час продаються в єдиному місці в Черкасах – Будинку Торгівлі. Ці ж самі спеціалісти в майбутньому і почнуть розробку ПЗ (Аккорд) для різноманітних потреб.
Ось, що згадує про ці часи один з перших ІнтерЛінківців, Сергій Слєпченко:
“Саме з Робіка й почалось моє знайомство з комп’ютерами. І почалось воно завдяки саме економічній кризі, коли працюючим на НПО “Ротор” почали видавати зарплатню технікою замість грошей. Спочатку, звісно, були ігри, але потім стало цікаво, що ж іще може робити Робік. Так я почав знайомитись з мовою програмування Basic, що була трошки адаптована під саме Робік.”
Ротор не лише запустив виробництво Робіків, але й активно просуває інформаційні технології в школи. Створює навчально-курсові комбінати, в яких школярі починають освоювати ази програмування. Із зростанням кількості “домашніх” комп’ютерів починає формуватися ціла мережа підприємців, задіяних в їх підключенні до телевізорів та обслуговуванні. Адже таке підключення потребувало рук умілих спеціалістів та паяльника :). Черкащани починають обмінюватися іграми на касетах, кіоски звукозапису починають продаж ігор разом з продажем музики. Для декого комп’ютери ZX Spectum стають точкою входу у світ великих комп’ютерів. На базі палацу піонерів у кінці 80-х формуються перші комп’ютерні лабораторії (Атарі), а у Черкаському поштамті встановлюється перший у місті інфо-кіоск.
Епоха 90-их
Початок 90-х років. Вдосталь награвшись з технологіями, компанії вже починають усвідомлювати необхідність комп’ютерів. В цей же час Канівський електро-механічний завод “Магніт” починає виробництво 8086 сумісних PC (ЕС-1840) з 5-дюймовими дисководами, чорно-білими та кольоровими CGA моніторами, які починають з’являтися в радіо-магазинах, а точніше в єдиному радіо-магазині “Радіолюбитель” на розі вулиць Гоголя та Байди Вишневецького. Радіолюбителі Черкас – це перші ІТ ентузіасти. Саме завдяки їм і виникло те, що ми називаємо сучасною ІТ індустрією.
90-ті ознаменувалися ростом попиту на персональні комп’ютери. Модульна архітектура, що з’явилася в ПК, дозволяла збирати комп’ютери з компонентів. Стало можливим збирати комп’ютер по частинам і апгрейдити його, додаючи нові компоненти. В Черкасах почали з’являтися підприємці, котрі під замовлення збирали конфігурації на різний бюджет. Мажар, MegaStyle, Сокол та інші компанії стали інформаційними центрами. Саме через них відбувається обмін найсвіжішою інформацією із світу ІТ. Цу був час ЕЛТ дисплеїв з “екранами”, що купувалися окремо, затемненим склом, що задумувалося для зниження втомлюваності очей, дискет 720 Кб та жорстких дисків по 20-100 Мб.
Підприємництво в торгівлі вже було досить розвинуте на початку 90-х. А 92-й, в свою чергу, став початком розвитку електронної комерції в Черкасах. Підприємці починають підключатися по недосконалим ще СССР-івським телефонним лініям до серверів з усього союзу для обміну комерційною інформацією і для організації логістики. В хід йдуть “зв’язки” з потрібними людьми в державних компаніях, нелегально використовуються незатребувані урядові лінії зв’язку, починають з’являтися перші факсимільні модеми на 2400 бод. Починається комерційне використання перших електронних таблиць для DOS (SuperCalc).
FidoNet
У 1992 році Андрій Ніколаєв та Сергій Мельников створюють Черкаський кластер мережі FidoNet (2:4635). Мережа Fido – це BBS, хост комп’ютери, на які можна додзвонюватися по телефонним лініям за допомогою модема з метою передачі особистих повідомлень або повідомлень групових, залишаючись на зв’язку/в онлайні. Поінти – більш продвинуті клієнти, які мають доступ до повідомлень після синхронізації в режимі офлайну. Це одна з найважливіших подій, яка об’єднала ініціативних ІТшників та призвела до формування сучасного ІТ.
Після цього, найближчим часом ентузіастами створюються десятки нод – станцій, до яких підключаються користувачі – поінти. Відбувається активна комунікація. Саме по мережі Fido починає приходити така дорогоцінна спеціалізована інформація. Активну участь у розвитку мережі також приймають Валерій Горовий, Валерій Лунєв, Олег Гулін, Вадим Мінеєв, Сергій Титаренко. Особливим шиком на той час були зовнішні модеми Zyxel, які були значно дорожчі за інші та використовувалися всередині крупних компаній (серед лідерів ринку були також модеми компанії Motorola). FidoNet – це мережа, яка розвинула соціальні контакти в ті часи. Адже для того, щоб приєднатися до неї, необхідно було “прописатися” у сісопа (SysOp – системний оператор ноди), поспілкуватися, і за традицією, пригостити його пивом :). Фідошники регулярно організовують виїзні Сісопки, з професійним спілкуванням та обміном технічною інформацією. Мережа FidoNet поступово приваблює зацікавлену ІТ молодь міста.
Продовжується розвиток відділів АСУ (автоматизованих систем управління) на крупних, зазвичай державних підприємствах. В цих відділах збираються люди з колишньої радянської оборонки – “Кулібіни”, яким під силу вирішення задач будь-якої складності. Вони одночасно і програмісти і електронщики. В цей час для них не існує перешкод або непосильних задач, вони паяють свої системи управління терміналами, створюють перші інформаційні і розрахункові системи. Деякі навіть працюють цілодобово, заробляючи свої перші комерційні винагороди програмуванням.
Починають формуватися неформальні групи “комп’ютерщиків”. Фідошники починають розвивати комьюніті. Віктор Прилипко організовує перший в Черкасах комп’ютерний клуб, який зараз міг би називатися першим регулярним ІТ мітапом. Активну участь у цьому русі приймають програмісти з Ощадбанку, Державного казначейства, Телекому та інших організацій, просуваючи технологічні новинки і нові операційні системи Linux, IBM OS/2.
Основні мови на той момент – Basic, C, FoxBase/FoxPro/Clipper, Assembler. В місті починають активно рекламуватися перші системні інтегратори, Real Time Systems (RTS).
Потім був 1995 рік. Компанія Borland, яка отримала теплий прийом в колишньому СССР та відома своїми компіляторами для Pascal, віконним інтерфейсом для MS-DOS Turbo Vision, випускає першу версію Delphi для Windows 3.1. Delphi на ті часи – це була Подія. Зробити програмування під Windows настільки простим, до цього було не під силу нікому. Delphi змінила ландшафт інтересів багатьох Черкаських (і не тільки) ІТшників. Навіть зараз багато хто з теплом згадує про неї. Багато компаній, у яких на той момент вже був штат програмістів, активно дивляться у її сторону.
В середині 90-х років за сприяння MegaStyle проводиться перша комп’ютерна виставка, організована київською компанією “Квазар-Мікро”, на якій представлені сучасні на ті часи 386-ті комп’ютери та програма 3D Max. В деяких черкаських школах починають з’являтися перші комп’ютерні класи та ПК. Для багатьох майбутніх ІТшників це був перший досвід входження у програмування:
“У школах почали впроваджувати так звані Навчально-промислові Комбінати, де замість уроків праці дітей готували до їх можливих майбутніх професій. Тоді для мене й почався другий етап опановування професії програміста. Пам’ятаю, що в ті роки мало кого цікавила область АйТі і всі однокласники вибирали водійскі курси та щось інше, але виявилось так, що інформатизація дуже скоро охопила всі аспекти життя людей нашої планети і тепер навіть важко уявити, як ми могли жити в часи, коли постійний доступ до комп’ютерів мали лише серйозні дядьки в окулярах і з бородами.”
Наприкінці 90-х років Черкаські підприємці – вихідці з FidoNet організовують перші точки підключення до мережі Internet. Трішки пізніше підключаються перші провайдери такі як MegaStyle, Мажар, Nensi. З’являються перші професійні видавництва для програмістів, такі як журнал argc&argv (Київ), також починається масове видавництво комп’ютерної літератури з різних напрямків. Найбільш популярний інтернет браузер Netscape Navigator, Microsoft випускає першу версію свого браузера Internet Explorer, який поки не включений в ОС і поставляється окремо. Виходить перший месенджер ICQ.
Створення ІнтерЛінк
Наприкінці 1998 року Олексій Смірнов збирає групу ентузіастів для розробки ПЗ для Американської компанії-посередника. Зараз ми б назвали їх фрілансерами-аутсорсерами :). Першими в Черкасах команда починає освоєння і роботу з ранніми версіями мови Java, що внаслідок стала стандартом для корпоративної розробки. У 2000 році Олексій реєструє аутсорсинг компанію ІнтерЛінк, котра з тих пір успішно працює на ринку розробки.
Наші хлопці (Костянтин Вишемірський) з ІнтерЛінк були тим самим драйвером для розвитку технологій в Черкаських університетах, котрі на той момент вже були готові до переходу з популярних навчальних курсів по Basic, Fortran, Assembler на Java і Delphi/Object Pascal.
Ось як згадують ці часи самі студенти:
“Мотивованих людей в ЧІТІ було видно здалеку. На їх заняття студентам було завжди цікаво ходити і вони вчили дійсно новим та цікавим речам. Костянтин Вишемірський, Юрій Пилипенко, Олександр Чередніченко – ті, що запам’ятались найбільше. Інформація, отримана на їх лекціях і практичних заняттях, була завжди актуальна і не раз знадобилась в роботі” – згадує Сергій Слєпченко
“На початку 2000-х я тільки починав свій шлях у IT, навчаючись у ЧІТІ. Але навчальна програма була такою теоретизованою та загальною, що було дуже важко співставити все те, чому нас навчали кожного дня із тим, що ми тоді могли бачити на екранах комп’ютерів. Деякий час я блукав у пітьмі, аж раптом на третьому курсі в нас з’явився викладач, якій здійснив революцію свідомості та змінив мій світогляд назавжди :). Це був Костянтин Вишемірський. І справа була не тільки в його технічному світогляді та сучасних знаннях, а й у шаленому ентузіазмі, який він випромінював. Він не тільки показав “світло” комерційної розробки ПЗ у кінці навчального “тоннелю”, а й своєю енергією та захопленям зробив так, щоб я став мріяти попасти на роботу саме в ту компанію, де працював і він і де було так цікаво та круто – ІнтерЛінк” – пригадує Дмитро Васьковський.
В той же час, у Черкасах працює десяток підприємців-програмістів, які займаються своїми нішевими ІТ продуктами, для рішення спеціалізованих задач, таких як програми для розрахунку різки металевого листа на деталі різної форми з мінімальною кількістю відходів та бухгалтерські програми, які продавалися по всьому колишньому союзу.
На початку 2000-х в Черкасах починає формуватися внутрішній ринок програмної розробки. Компанії починають шукати виконавців для своїх зростаючих ІТ потреб. Активно розвиваються представництва (сайти) компаній у мережі інтернет, створюються перші студії веб дизайну. Укртелеком заявляє про себе як про інтернет-провайдера і виходить на ринок з інноваційною технологією ADSL.
Спогади нашого колеги про ті часи:
“Ще я пам’ятаю, якою всемогутньою тоді здавалась нам Java. Ідея того, що технологія буде незалежною від апаратних платформ, та вихід мобільної версії Java-машини запаморочили голови :). Мій колега витратив величезну купу грошей, щоб придбати одну з топових моделей телефону Siemens, яка однією з перших тоді підтримувала J2ME – так йому кортіло спробувати розробку під мобільні пристрої” – каже Дмитро.
Не дивлячись на те, що у 2000-х роках компанія ІнтерЛінк займалася розробкою на замовлення, все ще існувала прірва між тим тим, як відбувалася розробка і тим, як це робити ефективно та надійно. Загальносвітова проблема ІТ починань того часу – це велика кількість невдалих проектів, які завершилися понад виділених на них бюджетів або яким не судилося побачити своїх користувачів Ці проблеми добре описані в книгах Едварда Йордона “Шлях камікадзе” та Фредеріка Брукса “Міфічний людино-місяць”.
ІнтерЛінківці скупляли всю наявну на ринку комп’ютерну літературу та передавали її з рук в руки, немов скарб. Це, зазвичай, був книжковий ринок на Петрівці у Києві, бо в звичайних книжних магазинах актуальну профільну літературу було не знайти. Жодна поїздка до Києва не завершувалась без хоча б однієї нової книжки, що поповнювала бібліотеку ІнтерЛінку!
Зачасту літератури зі свіжою та актуальною інформацію було не знайти, тож хлопці вишукували книжки в електронному вигляді, та друкували їх самі, підшиваючи в палітурки на типографіях.
Так ІнтерЛінківці шукали відповіді не лише на технічні питання, але й на питання побудови ефективного процесу розробки. Ми перепробували все, що було на ринку – RUP, MSF, PSP/TSP.
Проект WebSafe став для ІнтерЛінк переломним моментом в усвідомленні принципів гнучкої розробки ПЗ. Саме Extreme Programming (XP) привів до прориву в розумінні самого процесу розробки та прийняттю методології, яка дозволила подолати “дитячі” проблеми та перейти від кустарного виробництва ПЗ до промислового програмування.
Історія Черкаського світу ІТ – це суміш з везіння, збігу обставин і великої внутрішньої мотивації людей, які побачили потенціал у технологіях задовго до того, як вони стали частиною нашого життя. Ця стаття написана з вдячністю до людей, багатьох з яких вже немає з нами, та людей, які й зараз рухають ІТ галузь вперед своєю щоденною роботою.
Post A Reply